микуличин готелі


Адмістративний поділ: Микуличин – центр сільської Ради та підпорядковано міській раді м.Яремче,Івано-Франківської обл., Україна.
Найближчі населені пункти(курорти) : Яремче, Татарів, Ворохта, Яблуниця, Поляниця/Буковель/.
Микуличин – це низькогірний карпатський курорт, який розташовано в долині р. Прут; відноситься до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Найдовше село в Україні – його загальна протяжність складає 44 км – веде свою історію ще з XV ст. Микуличин знаходиться на території Карпатського Природного Національного Парку на висоті 750 м н.р.м., а отже краса незайманої природи панує скрізь у регіоні.
Історія – офіційно заснування Микуличина датується 1412 роком.В ньму говориться, що Микуличин відносився до Делятинської волості. Власниками ціеї території до 1579 року були брати Стецько та Івашко Неговичі ( Делятинські),пізніше згадуються Яків Хотимирський ,Христофор Блудницький та Павло іІван Турецькі. В кінці ХVI століття Микуличин у складі Делятинської волості опинився в руках магната Белзецького ,який зосередив всвоїх руках біля 50 населених пунктів між Чорногорою та Обертином , зокрема , Микуличин , Дора та Ямна.
Але по історичним дослідженням перші згадки щодо послення на території Микуличина датуються 10-м століттям.Древлянський князь Мал в районі теперішнього с.Микуличина заснував військове містечко(поселення)під назвою Іскорости для захисту кордонів Київської Русі.
Територія-територія Микуличина (раніше 435 квадратних кілометрів) сягала на південь аж до хребта Чорногорки. До відділення з нього в 1927 р. самостійних громад Ворохти і Татарова, Микуличин був найбільшим населеним пунктом тодішньої Польщі. Я.Фальковський в своїй праці \»Західне пограниччя Гуцульщини\» подає назви 46 присілків Микуличина згідно урядового документу 1856р.
Населення: Внаслідок демографічних подій Другої Світової війни та післявоєнного періоду, населення Микуличина стало майже виключно українським і в 1989 р. налічувало 5600 жителів. А вже за даними перепису 2001 року — лише 4900 жителів.Адмістративний поділ: микуличин готелі – центр сільської Ради та підпорядковано міській раді м.Яремче,Івано-Франківської обл., Україна.
Найближчі населені пункти(курорти) : Яремче, Татарів, Ворохта, Яблуниця, Поляниця/Буковель/.
Микуличин – це низькогірний карпатський курорт, який розташовано в долині р. Прут; відноситься до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Найдовше село в Україні – його загальна протяжність складає 44 км – веде свою історію ще з XV ст. Микуличин знаходиться на території Карпатського Природного Національного Парку на висоті 750 м н.р.м., а отже краса незайманої природи панує скрізь у регіоні.
Історія – офіційно заснування Микуличина датується 1412 роком.В ньму говориться, що Микуличин відносився до Делятинської волості. Власниками ціеї території до 1579 року були брати Стецько та Івашко Неговичі ( Делятинські),пізніше згадуються Яків Хотимирський ,Христофор Блудницький та Павло іІван Турецькі. В кінці ХVI століття Микуличин у складі Делятинської волості опинився в руках магната Белзецького ,який зосередив всвоїх руках біля 50 населених пунктів між Чорногорою та Обертином , зокрема , Микуличин , Дора та Ямна. mykulychyn.com.ua
Але по історичним дослідженням перші згадки щодо послення на території Микуличина датуються 10-м століттям.Древлянський князь Мал в районі теперішнього с.Микуличина заснував військове містечко(поселення)під назвою Іскорости для захисту кордонів Київської Русі.
Територія-територія Микуличина (раніше 435 квадратних кілометрів) сягала на південь аж до хребта Чорногорки. До відділення з нього в 1927 р. самостійних громад Ворохти і Татарова, Микуличин був найбільшим населеним пунктом тодішньої Польщі. Я.Фальковський в своїй праці \»Західне пограниччя Гуцульщини\» подає назви 46 присілків Микуличина згідно урядового документу 1856р.
Населення: Внаслідок демографічних подій Другої Світової війни та післявоєнного періоду, населення Микуличина стало майже виключно українським і в 1989 р. налічувало 5600 жителів. А вже за даними перепису 2001 року — лише 4900 жителів.